Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS
Бутівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
Меню сайту
Категорії розділу
Мої файли [3]
Учительська [60]
Кабінет директора [19]
Виховна робота [20]
Методична робота [5]
Батьківський куточок [1]
Шкільний рюкзак [5]
Соц.-психологічна служба [19]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог файлів



Виховна година: "Герої нашого часу" (Підготувала Матюшева О.В.)
[ Викачати з сервера (21.3 Kb) ]06.17.2019, 9:32 PM
Герої нашого часу
Слайд 1
Сьогодні ми з вами поговоримо про Українських героїв, патріотів своєї країни.
Слайд 2
- Послухайте вірш

Стань під прапор синьо-жовтий —
Стяг відважних прабатьків,
Доторкнися позолоти
Запорозьких козаків,
Доторкнися голубизни
Патріотів-вояків.
Стань під прапором Вітчизни
Серед гордих юнаків.
І засяє над тобою
Найдорожче із клейнод,
Шануватимеш з любов'ю
Рідну армію і флот,
Будеш гордим за чесноти
Героїчних прабатьків.
Стань під прапор синьо-жовтий
Запорозьких козаків.
Слайд 3
- Що для вас означає патріотизм?
- Чи вважаєте ви себе патріотами?
- Чи любите ви свою країну?
Патріотизм - це одна із якостей людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються з ціною свого життя й здатні пожертвувати ним заради рідної землі. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свою націю, свій народ, він перетворює звичайну людину в безстрашну машину, яка не відчуває страху і болю, йдучи впевнено та безстрашно до своєї мети. Тоді мета патріота стає метою усього народу. Патріот живе в єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям. Та нажаль у нашому сучасному українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується.
Слайд 4
- Чи знаєте ви, що відзначають 14 березня?

Сьогодні 14 березня. відзначають свято «День українського добровольця».
В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону. Так розпочався бойовий шлях першого добровольчого батальйону.
17 січня 2017 року Верховна Рада України прийняла постанову №4251 «Про встановлення Дня українського добровольця» з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
Як тільки на Сході України почалися військові дії, наші студенти, викладачі, співробітники почали добровільно записуватись в добровільні батальйони.
«Диплом може зачекати, а Україна – ні» – девіз студентів університету.
Цей девіз став ключовим, коли студенти вирішили залишити навчання і йти боронити свою українську землю.
Наслідуючи подвиги студентів – добровольців – Крутянської битви, учасників ІІ світової війни, наші студенти, викладачі, співробітники пішли захищати свою Батьківщину.
Кинули дивани, вимкнули новини
І нові події створюють самі,
Хлопці добровольці, ви прийдіть живими!
Хай минають кулі вас у цій війні.
Слайд 5
Українські добровольці стали гордістю українського народу. Загалом, у воєнному конфлікті на сході нашої країни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них перетворилася на військові частини силових структур, але є й такі, що продовжують залишатися цілком незалежними формуваннями й не підпорядковуються жодному силовому відомству.
Слайд 6
- Послухайте вірш про Україну.
ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ

Любіть Україну, як матір любіть!
Чи в радості то, чи у горі.
У бій вирішальний за неї ідіть!
Бо зрадник панує на крові.

Вставайте з колін та кайдани порвіть,
Врятуйте від смерті Державу.
Вона незабаром віддячить в ту мить,
Як тільки звільниться від клану.

Усуньте від влади панів і катів,
Бандитів, запроданців клятих,
Продажних ментів, суддів та крадіїв,
Нацистів кремлівських завзятих.

Країна рідненька, ще трохи – терпи,
Невдовзі твоя Перемога.
У бій йдуть сьогодні одні козаки,
Вони немов воїни Бога.

За Неньку встає України народ,
Та іншого шляху немає.
В набат знову б’є захисник-патріот,
Людей він у бій піднімає.
Слайд 7
Нажаль багато добровольців загинуло. Давайте згадаємо декого із них

Тернопільський Валерій Валерійович
26 вересня 1991, Донське Волноваський район Донецька область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). За даними Книги пам'яті, загинув 1 січня під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО. Похований в смт Донське.
Слайд 8

Мельничук Федір Вікторович
27 квітня 1994, Бейзимівка Чуднівський район Житомирська область. Сержант, розвідник 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух опору» 57-ї ОМБр. Мобілізований у квітні 2015 року. За 4 місяці до демобілізації підписав контракт, щоб залишитись служити й надалі. Залишились батьки, молодші брат і сестра, дружина та двоє дітей: 2-річний син і 8-місячна донька. 9 січня 2016 Під час обстрілу російськими бойовиками на околиці селища Зайцеве під Горлівкою (Донецька область) військовослужбовці вивели поранену місцеву мешканку та ще кількох цивільних осіб з-під обстрілу. Коли поверталися назад та знову потрапили під обстріл, Федір був важко поранений у голову кулею снайпера, через кілька годин помер від поранення. Похований у с. Бейзимівка.

Слайд 9
Гапич Віктор Вікторович
1992, Ольгине (Високопільський район) Херсонська область. Молодший сержант, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Мобілізований у липня 2015 року як доброволець. Залишилися батьки та сестра. 25 січня 2016
орієнтовно Отримав тяжкі поранення в зоні АТО. Помер у харківському військовому шпиталі. Похований 28 січня у с. Ольгине.
Слайд 10
Балковий Олександр Анатолійович
20 грудня 1975, Алушта Крим. Проживав у м. Київ (Солом'янський район). Військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. На війну пішов добровольцем у складі батальйону «Донбас», пізніше перейшов у десантну бригаду. Учасник героїчної оборони Донецького аеропорту. Залишилась дружина та 10-річна донька. 26 січня 2016 Після поранення в Донецькому аеропорту і контузії, Олександр майже рік провів у різних шпиталях. 26 січня 2016 року у нього зупинилося серце. Похований на Берковецькому цвинтарі Києва.
Слайд 11
Гаркавенко Анатолій Олександрович
29 грудня 1990, Делятин Надвірнянський район Івано-Франківська область. Солдат, кулеметник 2 відділення 2 взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Воював у рядах Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», батальйону «ОУН». Підписав контракт, коли підрозділ ОУН увійшов до складу 93 ОМБр, зарахований на посаду кулеметника, фактично виконував завдання як сапер і стрілець-снайпер. Залишилися мати, сестра та наречена, з якою Анатолій познайомився на війні, — журналістка «Українського тижня» Лєра Бурлакова (з кінця 2014 року воює на передовій в зоні АТО). 30 січня 2016 Близько 14:20 поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі Авдіївка — Донецьк троє бійців під час виконання бойового завдання із розмінування-мінування у лісосмузі натрапили на «розтяжку». Від вибуху Анатолій дістав чисельних осколкових поранень, що несумісні з життям. Після прощання у Києві та Івано-Франківську воїна поховали в рідному Делятині.
Слайд 12
Є ще дуже багато жертв.
Давайте почтимо їх пам’ять хвилиною мовчання

Отже, про що ми сьогодні говорили?
Категорія: Учительська | Додав: 15je61119
Переглядів: 34 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук